Виробничий травматизм у повсякденному житті робітників металургійної промисловості України в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст

• Published in: Skhid : analitychno-informat͡s︡iĭnyĭ z͡h︡urnal no. 2(160); pp. 5 - 10
• Main Author: Anastasia Demchenko
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: Ukrainian Center for Cultural Studies 01-05-2019
• Subjects: accidents; everyday life; metallurgists of Ukraine; occupational injuries
• ISSN: 1728-9343; 2411-3093
• DOI: 10.21847/1728-9343.2019.2(160).163134

У статті розглядається проблема виробничого травматизму в повсякденному житті робітників металургійної промисловості України в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. У зазначений період домінувала тенденція до збільшення рівня виробничого травматизму серед українських металургів. Аналіз статистики нещасних випадків на гірничозаводських підприємствах продемонстрував 3 сплески виробничого травматизму: 1897–1899, 1900 і 1904 рр. Це можна пояснити, по-перше, відкриттям нових підприємств, що призвело до збільшення кількість працівників, а по-друге, прийняттям нових законодавчих актів, що регламентували повну реєстрацію всіх нещасних випадків на промислових підприємствах. Аналіз періодичних видань початку ХХ ст., звітів лікарів та офіційних статистичних джерел допомогли всебічно проаналізувати основні причини та види виробничих травм. Характер отриманих травм був різноманітним. Більшість з них відбулися через падіння або удари важкими предметами. Опіки та травми від несправного обладнання були одними з найпоширеніших причин травм на виробництві. Наприклад, у 1901 р. кожен 38-й працівник постраждав від падіння або удару важким предметом, кожен 114-й від опіків, а кожний 127-й – отримав травму через несправне обладнання на металургійному заводі. Складні виробничі процеси на новостворених металургійних підприємствах, виснажливі умови праці, недосвідченість, неуважність новоявлених працівників та нехтування ними правилами безпеки були основними причинами нещасних випадків на металургійних заводах України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Питання медичного обслуговування українських металургів нерозривно пов’язане з темою роботи. З метою регулювання медичної допомоги уряд у 1866 р. прийняв постанову, яка зобов’язали власників підприємств вживати заходів для своєчасної медичної допомоги. На заводах були відкриті лікарні. Це позитивно вплинуло на надання першої допомоги постраждалим та їх подальшого лікування.